Лідер соціалістів Олів’є Фор пропонує одноразову легалізацію 400 000 нелегальних працівників

У телевізійному інтерв’ю в четвер увечері перший секретар Соціалістичної партії (PS) Олів’є Фор представив ключову міграційну ініціативу своєї передвиборчої кампанії на президентські вибори 2027 року: масову легалізацію близько 400 000 нелегальних працівників, які наразі працюють у французькій економіці. Фор навів приклад Іспанії, яка у 2026 році видала річні дозволи на роботу півмільйону нелегальних мігрантів, доводячи, що «небо не падає, коли людей виводять із тіні». Франція не проводила масштабної амністії з часів уряду Морі 1981 року, віддаючи перевагу поступовій легалізації, що щороку дає 20–30 тисяч видів на проживання. Критики ж стверджують, що кількість нелегальних мешканців зросла до приблизно 700 000 за оцінками Міністерства внутрішніх справ, частково через технічні проблеми з онлайн-порталом для оформлення дозволів (ANEF). План Фор передбачає легалізацію мігрантів, які можуть підтвердити мінімальний термін проживання та працевлаштування у галузях із хронічним дефіцитом робочої сили — подібно до обмеженої програми «métiers en tension», запровадженої в міграційному законі 2024 року, але в набагато більшому масштабі. Бізнес-асоціації відреагували обережно. France Industrie побоюється, що амністія без спрощених процедур поновлення дозволів лише відтермінує юридичну невизначеність для роботодавців. Натомість конфедерації готельного та будівельного секторів підтримали ідею, зазначаючи, що гострий дефіцит кадрів уже змушує деякі проєкти залучати працівників із сусідніх країн ЄС. Консервативна опозиція відкинула пропозицію як «безвідповідальний фактор приваблення» і закликала натомість до жорсткіших квот і швидшого видворення. З точки зору глобальної мобільності, ця дискусія важлива, оскільки передбачає можливі зміни у тестах на ринку праці та процедурах видачі дозволів на роботу у Франції. Якщо майбутній уряд лівого спрямування підтримає ідею амністії, транснаціональні компанії отримають доступ до нової легалізованої робочої сили, але водночас їм доведеться суворо дотримуватися правил щодо переходу контрактів і мінімальної заробітної плати. Пропозиція з’являється на тлі розгляду парламентом вторинного законодавства для впровадження Європейського пакту з міграції та притулку, що підкреслює, як національна політика може суттєво відрізнятися від брюссельських контрольних ініціатив.