Нове опитування Федерального інституту демографічних досліджень Німеччини, оприлюднене 5 листопада, демонструє суттєву зміну намірів тих, хто втік від російського вторгнення в Україну. За даними звіту, 59 відсотків із приблизно 1,1 мільйона українців, які прибули з лютого 2022 року, планують залишитися в Німеччині на кілька років або назавжди; 49 відсотків заявляють, що можуть оселитися тут «на завжди».
Робота стала ключовим фактором змін. Частка дорослих українців, які працюють, зросла з 18 відсотків у 2022 році до близько 50 відсотків сьогодні, завдяки прискореному оформленню дозволів на роботу та мовним курсам. Відновлення сімейних зв’язків — ще один важливий чинник: майже третина опитаних уже привезли до Німеччини партнерів, батьків або дітей, а багато хто планує зробити це після закінчення дворічного терміну очікування для ширшого возз’єднання сімей у середині 2026 року.
![Більшість українських біженців планують залишитися в Німеччині, свідчать дані урядового дослідження]()
Для Німеччини ця тенденція є вітром у вітрила на ринку праці, де кількість вакансій досі перевищує два мільйони. Виробничі регіони, такі як Баварія та Баден-Вюртемберг, повідомляють, що українські інженери та техніки заповнюють критичні вакансії на автомобільних та машинобудівних підприємствах, а лікарні значною мірою покладаються на український медичний персонал. Водночас роботодавці застерігають, що невизначеність щодо довгострокових прав на проживання — особливо для тих, хто має статус тимчасового захисту в межах ЄС — залишається ризиком для утримання працівників. Відділи кадрів закликають розробляти шляхи переходу від тимчасового статусу до нової п’ятирічної процедури натуралізації та передбачати бюджет на розширену мовну та інтеграційну підтримку.
Результати дослідження також ставлять геополітичні питання. Українські посадовці турбуються про демографічний відтік, зазначаючи, що понад чверть чоловіків віком 25-40 років не планують повертатися навіть після закінчення війни. Берлін заявляє, що й надалі заохочуватиме добровільне повернення, коли умови дозволять, але наголошує, що підтримка інтеграції є «економічним інтересом Німеччини».
Для лідерів у сфері глобальної мобільності це має двоякі наслідки: компанії можуть залучати зростаючий пул українських талантів, які базуються в Німеччині, але мають враховувати зміни у правилах оформлення дозволів на роботу, оскільки Брюссель обговорює майбутнє тимчасового захисту після березня 2026 року.
Робота стала ключовим фактором змін. Частка дорослих українців, які працюють, зросла з 18 відсотків у 2022 році до близько 50 відсотків сьогодні, завдяки прискореному оформленню дозволів на роботу та мовним курсам. Відновлення сімейних зв’язків — ще один важливий чинник: майже третина опитаних уже привезли до Німеччини партнерів, батьків або дітей, а багато хто планує зробити це після закінчення дворічного терміну очікування для ширшого возз’єднання сімей у середині 2026 року.
Для Німеччини ця тенденція є вітром у вітрила на ринку праці, де кількість вакансій досі перевищує два мільйони. Виробничі регіони, такі як Баварія та Баден-Вюртемберг, повідомляють, що українські інженери та техніки заповнюють критичні вакансії на автомобільних та машинобудівних підприємствах, а лікарні значною мірою покладаються на український медичний персонал. Водночас роботодавці застерігають, що невизначеність щодо довгострокових прав на проживання — особливо для тих, хто має статус тимчасового захисту в межах ЄС — залишається ризиком для утримання працівників. Відділи кадрів закликають розробляти шляхи переходу від тимчасового статусу до нової п’ятирічної процедури натуралізації та передбачати бюджет на розширену мовну та інтеграційну підтримку.
Результати дослідження також ставлять геополітичні питання. Українські посадовці турбуються про демографічний відтік, зазначаючи, що понад чверть чоловіків віком 25-40 років не планують повертатися навіть після закінчення війни. Берлін заявляє, що й надалі заохочуватиме добровільне повернення, коли умови дозволять, але наголошує, що підтримка інтеграції є «економічним інтересом Німеччини».
Для лідерів у сфері глобальної мобільності це має двоякі наслідки: компанії можуть залучати зростаючий пул українських талантів, які базуються в Німеччині, але мають враховувати зміни у правилах оформлення дозволів на роботу, оскільки Брюссель обговорює майбутнє тимчасового захисту після березня 2026 року.
