8 грудня уряди ЄС ухвалили свої переговорні позиції щодо двох ключових законодавчих актів: спільного переліку «безпечних країн походження» та Регламенту ЄС про повернення, який уніфікує процедури депортації та дозволить утримувати мігрантів, які ігнорують накази про добровільний виїзд. Італія підтримала компроміс, аргументуючи це тим, що єдині стандарти зменшать навантаження на її систему надання притулку та скоротять вторинні переміщення на північ у межах Шенгену.
Пропозиція щодо надання притулку дозволяє державам-членам відмовляти у захисті заявникам, які могли б звернутися за притулком у безпечній третій країні. Попередній перелік включає Бангладеш, Колумбію, Єгипет, Індію, Косово, Марокко та Туніс. Регламент про повернення вводить концепцію «центрів повернення» на рівні ЄС, що нагадує італійський досвід із такими установами в Албанії.
![Рада підтримує список «безпечних країн» та жорсткіші загальноєвропейські правила повернення – наслідки для Італії]()
Правозахисні організації, зокрема Amnesty International, засудили ці заходи як каральні та такі, що можуть залишити мігрантів у правовому вакуумі. Бізнес-лобі більш оптимістичні, прогнозуючи, що швидша обробка справ звільнить адміністративні ресурси для розгляду заяв на робочі дозволи та зменшить затримки з візами для возз’єднання сімей.
Для роботодавців це означатиме ретельніший контроль гуманітарних підстав при спонсорстві утриманців працівників. HR-відділам також варто стежити за тим, чи не будуть правила утримання за наказом про повернення впроваджені в національне законодавство, що може вплинути на працівників із простроченими дозволами.
Рада тепер має вести переговори з Європейським парламентом; остаточні тексти очікуються до середини 2026 року, що залишає вузький проміжок часу для компаній, щоб адаптувати протоколи відповідності перед впровадженням.
Пропозиція щодо надання притулку дозволяє державам-членам відмовляти у захисті заявникам, які могли б звернутися за притулком у безпечній третій країні. Попередній перелік включає Бангладеш, Колумбію, Єгипет, Індію, Косово, Марокко та Туніс. Регламент про повернення вводить концепцію «центрів повернення» на рівні ЄС, що нагадує італійський досвід із такими установами в Албанії.
Правозахисні організації, зокрема Amnesty International, засудили ці заходи як каральні та такі, що можуть залишити мігрантів у правовому вакуумі. Бізнес-лобі більш оптимістичні, прогнозуючи, що швидша обробка справ звільнить адміністративні ресурси для розгляду заяв на робочі дозволи та зменшить затримки з візами для возз’єднання сімей.
Для роботодавців це означатиме ретельніший контроль гуманітарних підстав при спонсорстві утриманців працівників. HR-відділам також варто стежити за тим, чи не будуть правила утримання за наказом про повернення впроваджені в національне законодавство, що може вплинути на працівників із простроченими дозволами.
Рада тепер має вести переговори з Європейським парламентом; остаточні тексти очікуються до середини 2026 року, що залишає вузький проміжок часу для компаній, щоб адаптувати протоколи відповідності перед впровадженням.
Джерело: Reuters
