Аналіз показує, що менше половини квот на кваліфіковану міграцію у 2025-26 роках отримали основні заявники

Новий аналіз, опублікований 19 липня 2026 року компанією Riverwood Migration зі Сіднея, показує, що лише 48% віз за програмою кваліфікованих мігрантів у 2025-26 роках, виданих Міністерством внутрішніх справ Австралії, отримали основні заявники, тоді як решта 52% припадає на подружжя та утриманців. Це відкриття здивувало деяких експертів, які очікували, що урядовий акцент на програмах з підтримкою роботодавців і тестуванням за балами змістить баланс на користь самих кваліфікованих працівників. Натомість дані підкреслюють роль возз’єднання сімей, закладену в економічній міграційній політиці Австралії: коли кваліфікований фахівець отримує постійне проживання, його партнер і діти зазвичай отримують візи одночасно. Цей мультиплікативний ефект є ключовим для успішної інтеграції, але водночас створює додатковий тиск на попит на житло, місця у школах та планування медичних послуг у великих містах. Для бізнесу ці цифри пояснюють, чому конкуренція за номінаційні квоти залишається жорсткою, навіть якщо загальні ліміти програм виглядають щедрими. Наприклад, компанія, що спонсорує трьох програмістів, може «використати» до дев’яти місць у програмі, враховуючи членів їхніх сімей, які також зараховуються до річного ліміту. Тому HR-відділам радять подавати номінації якомога раніше впродовж року та закладати у бюджет вищі збори за візові заявки, які суттєво зростають із кожним додатковим утриманцем. Демографічний розподіл також підживлює тривалу дискусію в Австралії про продуктивність і населення. Критики стверджують, що високий відсоток утриманців зменшує негайний вплив кваліфікованої міграції на ринок праці, тоді як прихильники наголошують, що сімейна єдність є ключовою для залучення світових талантів. У звіті Riverwood зазначається, що медіанний оподатковуваний дохід вторинних мігрантів зрівнюється з доходами австралійських резидентів протягом п’яти років, що підтримує аргументи на користь довгострокових вигод. Політики можуть відреагувати, коригуючи систему балів — наприклад, повернувши бонусні бали для одинаків — або встановивши окремі квоти для утриманців, як пропонував Інститут Греттана раніше цього року. Наразі роботодавцям і урядам штатів доведеться враховувати сімейний фактор у стратегіях розвитку робочої сили та інфраструктури.