Запропоноване в ЄС «Партнерське членство» може відкрити двері для вільного пересування між Канадою та ЄС

Дипломатична сенсація цього тижня: президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн запросила Канаду стати першим у історії «асоційованим членом» Європейського Союзу. Прем’єр-міністр Марк Карні підтримав цю ідею під час виступу в Європарламенті 17 вересня, а наступного дня в Оттаві повідомив депутатам, що «альянс усієї економіки» з Європою вже розпочато. Хоча юридичного тексту поки немає, у Брюсселі підтверджують, що модель може базуватися на статті 217 договорів ЄС, яка дозволяє укладати комплексні угоди про асоціацію. Статус асоційованого члена буде проміжним між чинною угодою про вільну торгівлю між ЄС і Канадою (CETA) та повним членством, потенційно надаючи Канаді преференційний доступ до єдиного ринку в обмін на часткову гармонізацію регуляцій. Особливо важливо для транснаціональних компаній, що фон дер Ляєн і Карні окремо наголосили на мобільності робочої сили. У Страсбурзі Карні заявив, що альянс має дозволити «нашій молоді жити, працювати та навчатися там, де вони хочуть, по обидва боки Атлантики» — формулювання, яке одразу викликало припущення про безвізові робочі канікули та спрощені професійні переведення. Для канадських роботодавців це може стати справжньою революцією. Європа — друге за величиною джерело внутрішньокорпоративних переведень після США, але наразі працівникам потрібні дозволи на роботу або винятки за CETA, які можуть оформлюватися тижнями. Якщо майбутня угода відтворить правила ЄС із Норвегією чи Ісландією, керівники зможуть переїжджати, маючи лише паспорт і підтвердження працевлаштування. Канадські стартапи, що планують розширення в ЄС, також отримають спрощений доступ до ринку з 450 мільйонами споживачів, а європейські компанії зможуть ротаційно відправляти працівників до Канади без бюрократичних затримок, пов’язаних із оцінкою впливу на ринок праці. Проте є й виклики. Брюссель наполягає, що чотири свободи пересування є «неділимі», тож Канаді, можливо, доведеться прийняти європейські норми щодо товарів і послуг, які вона наразі не застосовує. Юристи з імміграції також застерігають, що розділ про мобільність доведеться вписати в канадське імміграційне законодавство — парламент має внести зміни до Закону про імміграцію та захист біженців, щоб створити нові винятки або взаємні класи дозволів на роботу. Водночас бізнес уже лобіює в Оттаві включення до угоди взаємного визнання професійних кваліфікацій і координації податків, щоб уникнути подвійних соціальних внесків. Практично нічого не зміниться миттєво. Переговорники готуються до саміту ЄС-Канада в Монреалі в жовтні, де окреслять дорожню карту, а офіційні особи кажуть, що остаточна угода може з’явитися за «два-три роки». Але компаніям, які залежать від трансатлантичних потоків талантів, варто вже зараз моделювати різні сценарії: чи це буде справжня зона вільного пересування, чи розширена програма мобільності для молоді, — вартість і вимоги до переміщення персоналу між Канадою та ЄС цього десятиліття можуть кардинально змінитися.